225 років тому взяттям Бастилії – символу абсолютизму – розпочалася буржуазно-демократична революція у Франції.
Діяльність Установчих зборів, створення Національної гвардії, Закон про виборчу систему, вимушена відмова короля від влади, інші дії в Парижі неабияк насторожили монархічну Європу, спонукавши її до об’єднаних дій проти поширення революції континентом.
27 серпня 1791 року Австрія і Пруссія укладають декларацію про боротьбу проти Франції, після чого феодальна Європа розпочала відкриту підготовку до інтервенції в цю державу. Це привело до серії революційних воєн, які Париж мусив вести на своїй землі проти інтервентів або (попереджувально) на суміжних територіях ворога.
Незважаючи на значні політичні й соціально-економічні внутрішні проблеми, загрози реставрації монархії та громадянської війни професійна армія Франції переможно діяла проти об’єднаного військово-політичного фронту Пруссії, Австрії, Бельгії, Голландії, Англії. Лише згодом, із висуненням на перші ролі й з узурпацією влади Наполеоном, Париж перейшов від справедливих революційних до загарбницьких воєн.
На іншому боці Європи на рубежі століть активну експансіоністську політику вели Романови, приєднавши між французькою революцією та Бородіно до своїх володінь дві частини Речі Посполитої, Грузію, Фінляндію, частину Азербайджану, Бессарабію.
«Жандарм Європи» Росія була занепокоєна революцією у Франції і появою молодого сильного військового гравця, який виступав за переділ сфер впливу на континенті. Тому Петербург далеко за свої кордони посилав Суворова – «через Альпи» (1799 рік), Ушакова – в Середземне море до берегів Франції та Італії. Зрештою, після перемоги французів над російсько-прусськими військами при Фрідланді 1807 року, Наполеон і Олександр І уклали договір про мир та союз, за яким Росія визнавала завоювання Франції у Європі, зобов’язувалася приєднатися до блокади Англії та вивести свої війська з Волощини і Молдови.
Після цього два диктатори продовжили ділити Європу. Париж направив війська на Іспанію й Португалію, а Петербург посилив участь у війнах зі Швецією, Іраном і Туреччиною.
Зрештою «умиротворення» Бонапарта не унеможливило війну двох імперій, які зійшлися в червні через п’ять років. У складі півмільйонної армії Франції були як поневолені нею німці, італійці, іспанці, так і (25 %) поляки, литовці та білоруси, котрих Наполеон стимулював створенням Варшавського герцогства, проголошенням Великого князівства Литовського, намірами відродження Жмудського князівства.
Частина української еліти теж сподівалася, що в разі перемоги Бонапарт виконає обіцянку сприяти відродженню української республіки. Інші українці мусили воювати на боці Олександра І, сподіваючись на повернення козацької автономії, колишніх вольностей. Та, як пишуть автори навчального посібника «Історія України» (2010 р.) Ю. Мицик, О. Бажан та В. Власов, перемога Росії у війні 1812 року Україні «не принесла нічого, крім розорень, які особливо тяжко вдарили по козаках Лівобережної України. Царський уряд не повернув навіть боргів українському дворянству… які воно витратило на спорядження козацького ополчення… Кріпацтво, всупереч сподіванням широких народних мас, не було ліквідоване. Сформовані 1812 року українські козацькі полки були реорганізовані в звичайні військові частини російської армії. Це викликало заворушення серед козаків…
Влітку 1817 року вибухнуло повстання бузьких козаків (в нашому краї. – С.Ш.). Воно було придушене силою. Так само і повстання 1819 року слобідських полків, проти перетворення вільних козаків на військових поселенців, тобто майже кріпаків.
Франція дала світу (після Голландії та Англії у ХVІІ столітті) приклад боротьби за свободи й права нації, людини в політичній, соціальній, релігійній, економічній сферах. Її дух дав можливість не лише протистояти монархічній Європі на початковому етапі, а й значно відтіснити загрозу незалежності. Але потім переможець дракона став драконом. Наполеон вирішив воювати проти народів Європи. Фінал його відомий. Як згодом і Гітлера. Він має вчити й Путіна.
Українці ж взяли свою Бастилію 2014 року. Дух тієї перемоги має надихати на захист своєї незалежності від нащадків Петра І, Єлисавети, Кутузова, Суворова, Раєвського, Ушакова, які підступно окупували Крим і воюють на Донбасі.
Сергій Шевченко для Першої електронної.