Важливо

Великі міста у децентралізації: успішність потребує інтелектуального управління

Ольга Ткаченко
Люблю писати про хороші, мотиваційні, цікаві історії. Пишу про людей, які хочуть і вміють робити важливі речі. Слідкую за оновленнями в сфері реформ і намагаюся писати про складне простими словами)
Контакт: Facebook Telegram
© zmist.pl.ua

Минув місяць відтоді, як набрав чинності закон про надання містам обласного значення статусу ОТГ під час добровільного об’єднання із навколишніми селами. Кіровоградщина має 4 міста, які потрапляють до списку спрощеної процедури об’єднання. Проте жодної публічної заяви про готовність до створення громади – в області поки що немає.

Створення громад навколо міст обласного значення потребує високоінтелектуального управління, – каже архітектор децентралізації Анатолій Ткачук.

Про те, які переваги отримають міста обласного значення від об’єднання, говорили під час дискусійної панелі, яка відбулася у Києві в Українському кризовому медіа-центрі рамках Програми DOBRE.

За інформацією директора Департаменту з питань місцевого самоврядування та територіальної організації влади Мінрегіону України Сергія Шаршова, близько 20 міст обласного значення уже включилися до процесу приєднання до себе сільських/селищних рад і процес потихеньку набирає обертів.

“Це говорить про відсутність розуміння трендів…”

Проте за даними Центру розвитку місцевого самоврядування, жодне з чотирьох міст Кіровоградщини не входить до цього списку.

“Немає абсолютно ніяких активних дій. І ми так думаємо, що вони (міста обласного значення – ред.) і не хочуть цього. Вони не зацікавлені в об’єднанні, адже у них нічого не зміниться: ні фінансування, ні забезпечення. Єдине, що вони можуть надбати – територію від сільських та селищних рад, які поруч із ними. І все. А так на сьогоднішній день вони мають право на міжбюджетні відносини, отримують субвенцію, і субсидію від держави… І 60% ПДФО, які заоохочують інші території, міста обласного значення уже мають. Тому вони не зацікавлені в цьому, скоріше за все. Ми цікавимося ситуацією, але нам розводять руками. Тож поки що на території нашої області ніяких рухів від міст ми не чуємо і не бачимо”, – прокоментувала Першій електронній газеті радниця з питань децентралізації Центру місцевого розвитку самоврядування Олена Савченко.

Нагадаємо приклад Олександрії, яка у січні минулого року публічно заявляла про, м’яко кажучи, небажання об’єднуватися із сусідніми селами. На думку мітингуючих під стінами ОДА олександрійців, “спільне розпорядження” бюджетом призведе до занепаду районного центру.

“Це говорить про відсутність розуміння трендів. Адже, ви розумієте, що в основному ВВП формується у містах. А люди живуть не тільки в містах. Держава відповідальна і за міста, і за сільські території. Тому децентралізація запропонувала механізм утворення громад, де є місто і сільські території. І таким чином ВВП гармонійно поширюється на всій території, і оці локальні громади отримують шанс для зростання, говорить директор з питань науки і розвитку Громадської організації “Інститут громадянського суспільства”  Анатолій Ткачук, – Якщо голова у місті думає, що він такий розумний і лишиться сам (тільки містом), а держава нехай займеться сільськими територіями, то він глибоко помиляється. Тому що якщо всі будуть об’єднані, а місто буде не об’єднане, вилучення з цього міста буде значно вищим для тих громад. І місто нічого не отримає”.

Але це потім. А зараз – міста обласного значення і без того мають свої ПДФО (що є стимулом об’єднання для сіл), мають субвенцію і так далі. Тож від села, за традиційним розумінням, вони можуть взяти лише землю, для доцільного використання, якої доведеться пропрацьовувати дієві механізми. Тим не менш, як показує практика інших громад, за умови доцільного використання ресурсів, що дає об’єднання, ОТГ отримує значно більше, аніж просто “додаткову територію”.

Розширення кордонів для економічного розвитку

За словами Сергія Шаршова, багато міст обласного значення розуміють свої виграші у разі приєднання селищних рад. Поміж тим, посадовець говорить, що економічний розвиток міст замкнений у його обмеженій території і саме завдяки об’єднання з приміськими населеними пунктами ці кордони можна розширити.

“Більшість керівництва міст обласного значення розуміють, що саме в приміській зоні є можливості для подальшого їхнього розвитку. Вони розуміють, що міста є найбільшими точками економічного розвитку, які по суті замкнені межами адміністративно-територіальних одиниць сільських/селищних рад. І вони не можуть розвиватися, просуватися далі без відповідних територій. Але разом із тим, хочу сказати, що у виграші, виходячи з такої ситуації, будуть як жителі сільських територій, так і жителі міста”.

Сергій Шаршов наводить приклад Польщі, де після об’єднання люди почали переїздити жити у села, що показує, як приміська територія використовується не лише у вигляді земельних ресурсів:

“Якщо ми вивчимо зарубіжний досвід, то побачимо позитивні зміни і гармонію проживання жителів сільських населених пунктів із жителями міст. Більше того, якщо подивитися по Любліну, то ми бачимо певний відтік із міських територій до ґміни Люблін. Більшість жителів переїздять із центра міста у сільські території. У комплексі це дає можливість гармонійно розвиватися відповідній ґміні, в які включаються населені пункти”.

Зворотня сторона медалі

Коли громади не хочуть у місто – теж природній процес для ОТГ, які давно об’єдналися і “економічний центр” у вигляді великого міста їм не вигідно. Така тенденція прослідковується, зокрема, у Дніпропетровській області. Громада, яка поруч із містом, не хоче приєднуватися. Бо вони мають більше доходів на одну людину, ніж у місті. Навколишні території використовують близькість до великого ринку для власного розвитку. Таким чином приміські території мають не нижчий рівень життя, ніж у місті-мільйоннику, а подекуди – навіть більший. У такому випадку, за словами Анатолія Ткачука, закордонні громади застосовують механізми горизонтального співробітництва – спільні проекти.

“Велике місто і навколишні міста чи громади, які в Європі називають “другим ярусом”, створюють спільні проекти. Наприклад, у тому ж Любліні є каналізаційна агломерація. Коли ґміни навколо Любліна об’єднані по одному питанню – спільному каналізуванню. З іншого боку, сміттєва агломерація. Коли частина ґмін, яка не має можливості утилізовувати сміття, об’єднується з містом для спільного збирання і утилізації цього сміття. Це знову – високоінтелектуальне управління”.

***

Із 187 міст обласного значення лише три офіційно стали об’єднаними громадами ще напередодні виборів 2015-го. На Кіровоградщині немає жодного міста, яке мало би статус ОТГ. Небажання знову йти на вибори – один із аргументів, який вважали гальмівним для децентралізації на рівні великих міст. Новий закон дозволяє переступити цей крок. Окрім того, право на управління землею поза межами населених пунктів дозволить використовувати цей ресурс для розширення кордонів економічного розвитку міста – за рахунок бізнесового підходу до управління землями. Тож тепер вибір за містами обласного значення – чи готове керівництво перейти до високоінтелектуального управління і використати запропоновані їм можливості.

“Якщо місто сьогодні має клепку в голові і починає процес об’єднання з територіями, воно гарантовано позбавляється ризику вилучення, а плюс додатково отримує субвенцію на розвиток сільських територій. Це сьогоднішнє управління – це високоінтелектуальне управління”, – додає Анатолій Ткачук.

Великі міста в децентралізації, або Що змінить новий механізм приєднання

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*