Важливо

Сім’я без штампа в паспорті: як ділити майно після цивільного шлюбу

Чи варто узаконювати шлюб, щоб в подальшому уникнути проблем із поділом майна? З ким у такому випадку залишиться  дитина? Та що про це каже законодавство?

Наприклад, уявімо ситуацію. Чоловік та жінка живуть разом 12 років, виховують спільну дитину. Але протягом часу між ними виникають суперечки і, зрештою, вони вирішують розірвати стосунки. Тоді постає питання: що ж робити з майном, нажитим у цивільному шлюбі? Саме на цьому етапі можуть виникнути проблеми. Адже дуже важко офіційно довести те, що та чи інша річ була придбана в період спільного проживання.

Про нюанси поділу майна Першій електронній розповідали фахівці Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Начальник відділу судової роботи та міжнародного співробітництва ГТУЮ Тетяна Золотарьова зазначила, що останнім часом збільшилася кількість осіб, які віддають перевагу цивільним шлюбам, тобто проживають однією сім’єю без державної реєстрації:

«Зрозуміло, що для осіб, які вирішили жити в цивільному шлюбі, питання можливого поділу нажитого майна спочатку не є актуальним. Але проживаючи разом тривалий час, жінка та чоловік ведуть спільне господарство, народжують дітей та купують майно. Але спільне проживання подружжя, яке не зафіксоване законом, не передбачає виникнення у них прав та обов’язків, проте тривалі цивільні стосунки можуть породжувати певні майнові права.».

Розподіл майна

За словами Тетяни Золотарьової, варто ще на початку спільного проживання юридично окреслити майнові права, щоб у майбутньому не виникало проблем  та непорозумінь:

«Зокрема, врегулювання майнових питань щодо спільно нажитого майна можливе за допомогою договору. Визначення у договорі статусу придбаного майна на майбутнє або порядок його поділу між такими особами є запорукою цивілізованого шляху вирішення проблемного питання без ускладнення його зверненням до судових інстанцій».

Якщо звертатися до Сімейного кодексу України, то в питанні про цивільний шлюб є свої особливості.  Коли справа все ж дійшла до розлучення і судового процесу не уникнути, дуже важко довести своє право на частку майна.

У нашій державі існування інституту «цивільного шлюбу» як фактичних  шлюбних відносин без державної реєстрації шлюбу закріплено на правовому рівні. Положення про такий шлюб зафіксовані у Сімейному кодексі України, а чинності вони набули ще з 1 січня 2004 року.

«Правовий статус майна, набутого особами в цивільному шлюбі, є таким самим, як і правовий статус майна подружжя. У обох випадках йдеться про спільну сумісну власність. Але особі, яка звертається до суду, необхідно довести те, що вона проживала однією сім’єю з іншою особою та що майно, яке вона просить поділити, належить їй та іншій особі на праві спільної сумісної власності».

Майно, яке було придбане під час шлюбу (в т. ч. цивільного) є спільною сумісною власністю.  Обов’язкова умова дійсності цього положення є те, що ні чоловік, ні жінка не перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншими особами. У цьому випадку поділ спірного майна між чоловіком та жінкою здійснюється не за Сімейним кодексом України, а за правилами Цивільного кодексу України.

Доказова база під час поділу майна

Багато майнових суперечок виникає через те, що право розпоряджатися спільною приватною власністю у цивільному шлюбі  не вимагає згоди обох співмешканців, як це вимагається у зареєстрованому.

«У цілому судовий процес та доказова база щодо поділу спільного майна осіб, які перебувають або перебували в фактичних шлюбних відносинах, мало чим відрізняються від поділу спільного майна подружжя, котре свого часу офіційно зареєструвало шлюб».

При розірванні зареєстрованого шлюбу для включення майна до того, що підлягає поділу потрібно довести лише факт придбання його після реєстрації шлюбу, тобто дати зазначеної у свідоцтві. А при поділі майна набутого в цивільному шлюбі, окрім факту, що воно куплене за спільні кошти, слід буде також доводити факт спільного проживання на час придбання майна.

«Слід звернути увагу на цивільне процесуальне законодавство, яке визнає доказами у судовій справі будь-які фактичні дані, які встановлюються судом на підставі пояснень осіб, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Важливо, щоб докази у справі містили інформацію про факти, які доводить особа.

Кількість доказів і їх змістовність залежить від сторони, яка доводитиме факт спільного проживання у суді. Доказом у цьому випадку можуть бути показання свідків, фотографії, що вказують на спільне проживання (на підтвердження, приміром, спільного відпочинку, ведення побуту тощо)» .

Згідно з Сімейним кодексом України, майно, яке є спільною сумісною власністю має ділитися на рівні частини між подружжям, які перебували у фактичних шлюбних відносинах. Та, незважаючи на це, закон надає право суду відступити від засади рівності часток.

Це можливо тоді, коли одна особа вважає, що майно набуте не за спільні кошти, а за її особисті.  В такому разі необхідно подавати відповідні докази. Наприклад, коли один із учасників фактичних відносин не мав достатніх коштів для придбання або покращення стану майна без залучення особистих коштів іншого.

«Доказову силу мають ті документи, які можуть підтвердити наявність заробітку чи іншого доходу (договір про отримання кредиту на ім’я одного або обох учасників фактичного шлюбу, договір про позику, договір про дарування грошей тощо), або документи, що підтверджують витрати на спільне майно».

Діти

Якщо у цивільному шлюбі у подружжя з’явилася спільна дитина, то її так зване «походження» від матері визначається на підставі одного з документів (зокрема, свідоцтво про народження дитини). Походження від батька – за спільною заявою матері та батька дитини про визнання батьківства:

«Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, її передають через представника або надсилають поштою за умови нотаріальної засвідченості справжньості підпису заявника на цій заяві. Якщо ж мати дитини не перебуває у шлюбі і не має спільної заяви з чоловіком, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за її прізвищем і громадянством. Власне ім’я та по-батькові  записується за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України» – розповідає заступник начальника відділу державної реєстрації актів цивільного Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Яніна Дебела.

Ці правила реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджені Міністерством юстиції.  А згідно статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація дитини повинна проводитися не пізніше одного місяця з дня її народження. У разі порушення терміну на батьків накладається адміністративний протокол.

Отже, як бачимо, з кожним роком законодавча влада намагається усувати непорозуміння, що виникають у процесі застосування  норм Сімейного кодексу України.  Але вирішення проблем у сімейних відносинах потребує індивідуального підходу.


Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*