Важливо

Тільки б не “мамзер”: у Кропивницькому показали, чому важливо вчасно брати офіційний шлюб

7 та 8 березня в обласному музично-драматичному театрі імені Марка Кропивницького відбулася прем’єра музичної комедії Ефраїма Кішона “Свідоцтво про шлюб”. Час для прем’єри був вибраний вдало. Глядацька зала – переповнена, довелося навіть доставити кілька рядів крісел. Але головне, що глядачі (переважали в залі глядачки) залишилися задоволеними історією, яку прожили разом з акторами.

У родині Бен Цур (Борозовських) все звично. Головні герої разом вже 25 років. Він – Елімелех (Олексій Дорошев) – сантехник, закоханий у свою справу. Хороший сантехнік будь-де в ціні, а що вже говорити про країну з гострим дефіцитом водних ресурсів. І ще важливий факт, він впевнений, що хороший чоловік.

Вона – Шифра (блискуча Інна Дорошенко) – вже давно не працює в традиційному для цього світу розумінні. По 16 годин щодня вона мама і дружина: прибирає свій дім до блиску, готує їжу, обшиває себе і сусідів. І шитво вже давно могло б стати її справою, але чоловік проти. Бо хіба ж він не здатний заробити на свою родину?

«Немає нічого гіршого за хорошого чоловіка» – скаже згодом вона.

Їхня доросла донька – майбутній дитячий психолог Аяла (Ірина Ликова) – зібралася виходити заміж за статиста Роберта Кенола (Даніїл Кащеєв). Про те, що Роберт – блискуча партія свідчать і його костюм, і, що головніше, його мама. Цю святу жінку син любить настільки сильно, що навіть призначив весілля в день її народження. Вона духом праведності витає над родиною Бен Цурів. У Кенолів все в скурпульозному порядку, а сина щоранку люба матуся збирає на роботу. Роберт завжди з точністю скаже, що у нього в цю секунду знаходиться в кишенях, бо «порядок у кишенях – порядок у душі». І саме матуся Роберта контролює, щоб була дотримана суспільно встановлена норма: перед тим як молодих одружать, равин має переконатися, що їхні батьки були в офіційно зареєстрованому шлюбі. Справа в тому, що громадянської реєстрації шлюбу в Ізраїлі немає. А в рабинату є навіть категорія незаконнонароджені – “мамзери”, яким взагалі не можна одружуватися… Тому батьківське свідоцтво про шлюб (ктуба або ксива) равину необхідне, щоб переконатися, що кандидат – не “мамзер”.

І саме цього злощасного свідоцтва не можуть знайти Бен Цури. Весілля ж було 25 років тому, коли головні герої жили в кібуці, будували в пустелі новий світ, нову країну. А ви вже знаєте, що Елімелех закоханий в свою справу. От і про день весілля він точно пам’ятає, що зламався водний насос на 65 літрів, а от чи дійшли вони тоді з трошки вагітною Шифрою зареєструвати шлюб – не пам’ятає.

Хіба через забудькуватість батьків і зламаний насос життя Аяли повинно летіти шкереберть? Ні. Немає старого свідоцтва? Значить батькам потрібно швидко одружитися!

Елімелех боїться стати посміховиськом і відверто висміює цю ідею:

«Одягнеш білу сукню, наречена? Можливо, ще й оголошення дамо? Але байдуже – заскочиш в обідню перерву, швидко зробимо справу, так що робочого часу навіть не втрачу».

О, так! Саме ж ці слова мріє почути будь-яка жінка? От і Шифра говорить, що їй ще треба подумати, зважити. 25 років тому її покликав заміж хлопець, який міг на коні поїхати в інше місто заради подарунку коханій, або, ризикуючи життям, вилізти на дах, щоб дістати для неї гніздо з пташенятами. А тепер шлюб їй пропонує буркітливий чоловік, який переконаний, що квіти дружинам приносять ті, хто має гріх за душею. Чоловік, який витирає рот скатертиною, готовий скандалити через відсутність води на столі, а вся його увага належить трубам на 8 дюймів.

Тепер ображається Елімелех: він забезпечує родину, не зраджує, не б’є дружину, взагалі за його критеріями він хороший чоловік. А от Шифра виглядає вже не так, як колись. От тут то він і почує про себе все! Не будемо переказувати вам блискучий монолог Шифри з емоційним описом початку дня родини Бен Цурів і соляної кризи. Навіть заради нього варто подивитися виставу.

Головний вирок голові сім’ї – диктатор. Сімейна сварка переходить в пасивно-агресивні бойові дії. В них втягують сусідку-вдову Яфу Біренбойм (неперевершена Ірина Дейнекіна), яка має свої плани на тепер нежонатого Елімелеха. Не може повернутися в свій кібуц і Букі, якого відрядили допомогти з весільними документами. Йому до сварки байдуже, а от до Аяли – ні.

Тепер Аяла перед вибором: освічений, надійний, але, давайте визнаємо, занудний Роберт чи кмітливий, легкий у рішеннях, але кібуцник Букі. Весілля взагалі відкладається, бо наступний день народження мами Роберта через рік. Елімелех не знає, чи так вже потрібен йому шлюб. Можливо, краще користуватись послугами прибиральниці-кухаря, або взагалі завести гарем. Він – вільна людина, холостяк! Врешті-решт, Шифра не витримує і збирає свої речі…

І як же усім вибратися з цього виру образ, сумнівів, докорів? Тут можна сподіватися тільки на дива.

За легкістю сюжету, пісенними партіями, красивими декораціями і продуманими, яскравими костюмами – непрості теми сімейних стосунків, ускладнених синдромом спорожнілого гнізда. Реакцією глядачів на жарти часто були і сумні усмішки, бо хтось в героях впізнавав себе. І добре, коли відчували, що їхнім стосункам далеко до відкритих сімейних воєн і розділу майна, а значить – ще все можна виправити.


Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*