Російський політтехнолог: «Через два роки Крим буде мріяти про повернення. Та буде пізно!»

Руйнація олігархічної диктатури в Україні, окупація Криму, загрози подальшої анексії наших територій агресором. Стрічка новин, яка оновлюється кожні п’ять хвилин. Аналітика військова і політична, професійна і на грані неврозів. У ситуації, коли ми маємо безліч думок на те, що відбувається всередині країни, і потужну імперську пропаганду з боку російських джерел масової інформації, дуже цікавим видається професійний погляд на ситуацію в країні від російського політолога, який в рідній країні став фактично персоною нон-грата за свою антиімперську позицію, політолога, який давав напрочуд точні прогнози під час нашої зустрічі ще у 2012 році. Я не міг пропустити нагоду поспілкуватись з Павлом Мєзєріним з міста Санкт-Петербург під час його перебування в Кіровограді.

Павло вже півтора місяці знаходиться в Україні, і схоже на те, що залишиться тут надовго. Він серйозно думає про отримання українського громадянства. Пропрацювавши не один рік політичним консультантом в Україні, він є більш ніж компетентним в питаннях української політики, має при цьому особисту думку і критичний погляд на ситуацію.

Павло провів останні буремні дні лютого в Києві, на Майдані, мав безліч зустрічей з колегами і друзями по всій Україні, завітав і до Кіровограда, з яким його пов’язує перше знайомство з Україною і дружні зв’язки ще з 2004 року. Саме тоді Павло у якості міжнародного спостерігача на президентських виборах приїхав до нашого міста. “Я вважався в Санкт-Петербурзі спеціалістом по Україні. Але треба розуміти, що пропагандистська машина працювала наповну і тоді, 10 років тому. Я приїхав вранці потягом, зупинився в готелі “Європа” і думав про те, наскільки небезпечно буде говорити російською на вулиці. За кілька кварталів, поки я йшов до міськради, я і думати про це вже забув”, – каже Павло.

________________________________________________________________________________

За півтора місяці перебування в Україні я переконався, що українці абсолютно відвикли від імперської свідомості. Вам не зрозуміла логіка Путіна.

________________________________________________________________________________

– Павле, чи можете ви пояснити руйнівну логіку Путіна стосовно України? Схоже, він не зважає ні на людські жертви, ні на потенційний економічний колапс економіки власної країни, до якого призведе військова агресія по відношенню до України?

– За півтора місяці перебування в Україні я переконався, що українці абсолютно відвикли від імперської свідомості. Вам не зрозуміла логіка Путіна. Мені, як громадянину Росії, вона здається абсолютно зрозумілою, а для українців це – одкровення. Ніякого економічного підґрунтя тут немає. Путін зазнав жахливого приниження. Для нього події, що відбуваються в Україні останні десять років, є суцільним приниженням. Я маю на увазі Помаранчеву революцію і те, що йому, кадровому офіцеру-КДБшнику, довелося протягувати руку карному злочинцеві Януковичу та до того ж платити йому мільярди доларів, прекрасно розуміючи, що ¾ з них просто розкрадаються. Ну, і на завершення те, що відбувається зараз в Україні.
Путін вже досить довго, принаймні з грузинської війни, живе в паралельній реальності. Всього матеріального в цьому житті особисто для себе він уже досяг . Він усвідомив, що в рамках світової політики він істота недоторканна, тому що він сидить на сировинних ресурсах, які дозволяють йому лавірувати між Заходом і Сходом, між Європою, Америкою та Азією. Путін грає в політичні ігри, як східний стратег. Для нього, як для азіатського візира, це певна шахова гра. Його ідея-фікс – побудова нової імперії. Зараз Путін щиро вважає себе месією, об’єднувачем “земель руських”. Ось саме цими категоріями він зараз і живе. І його свита йому в цьому підіграє. У всякому разі до тих пір, поки це їм вигідно. А їм вигідна ця жорстка структурна ієрархія російської влади.

– Який сценарій готує Путін для України і Росії? Це можна прогнозувати?

– Путін своїми діями входить у світову історію. Про це кричать його телеканали, всі ці підконтрольні “РТР”, “НТВ” та інші. Але виникає питання – а чи не могильником Росії, а не збирачем імперії буде Путін? Я не прихильник конспірологічних теорій, теорій змов. Але цілком очевидно, що у світі є більш могутні люди, ніж президент Путін. Світовою економікою управляє не Путін і навіть не Обама. Питання: а чи не використовують Путіна ” в темну”? Чи не в цьому роль Путіна – у похованні тупикової російсько-радянсько-монгольської цивілізації? Подивімося. Китай ось ще свого слова не сказав. Східна філософія – велика річ. “Використовуй силу ворога проти нього самого”. Китай вступить у цю геополітичну гру тоді, коли Росія максимально ослабне, витратить трильйони доларів на реалізацію імперських амбіцій Путіна, при цьому, щоправда, консолідувавши російське суспільство напередодні виборів військовим тріумфом. Це в нього вийде, потрібно визнати. Але і це пройде. Пройдуть вибори, будуть наступні. Доведеться зайнятися так званою “Новоросією”. У своєму посланні він це чітко сказав, дав конкретні меседжі. Ці меседжі призначалися для ” внутрішнього ринку”, але сказав він це і для “зовні”. Він чітко пояснив свою позицію: для нього немає ніякої України, є російська територія Новоросія (Східна Україна ), населення якої має брати приклад з проросійських сил у Криму. Отож, через рік-два дійде справа і до так званої “Новоросії”. Поки Путін живий, він буде грати в цю гру, це для нього єдиний спосіб збереження влади на такій великій території. Я говорю власне про Росію, країну, яка є залежною від нафтової і газової “голки”. Населення Росії, треба визнати, боїться втратити цю тендітну й умовну, але економічну стабільність. Тому і немає протестних маршів у всіх містах Росії, немає Болотних площ по всій країні.

– Тобто стратегія Америки: економічний тиск, політична ізоляція, санкції у цій ситуації є правильними?

– Ну, санкції поки символічні. Путін іронічно посміхається у відповідь, і це абсолютно зрозуміло. Чиновники навіть не першої, другого ланки заявляють, що навіть горді тим, що їм приділяють таку увагу. Реальними, дієвими санкціями могло б стати зняття економічного ембарго з Ірану. Відкриття ринків для іранської нафти. Це реально обвалить ціни на нафту на 30-40%. Це реально вдарить по економіці Росії і особисто по Путіну.

– Але Путін може завдати удару на випередження, зробивши пропозицію Ірану?

– Путін уже давно і дуже активно вибудує політику по відношенню до Ірану. У відомстві Сергія Лаврова це один з ключових напрямків зовнішньополітичної діяльності. Значно важливіший, ніж сирійський. Сирія – це величезний ринок зброї, всі тіньові потоки поставок російської зброї країнам Близького Сходу проходять через цю країну. Але геополітично ключовим напрямком є іранський. Путін реально боїться вільних поставок нафти на світові ринки Іраном.

________________________________________________________________________________

В України зараз є вибір: або відмовитись від окупованої території і зберегти свою цілісність завдяки євроатлантичної інтеграції, в першу чергу, завдяки членству в НАТО, просити військового захисту в Заходу, або робити це через кілька років, але вже із загубленими територіями і втраченим виходом до моря.

________________________________________________________________________________

– У сучасній ситуації є сенс Україні вступати в пряму збройну конфронтацію з Росією?

– На даний момент сенсу такого немає. Я озвучу непопулярну думку. Принаймні, будучи українцем, я б її не озвучував і такої точки зору не дотримувався б. Я про порівняння України з сьогоднішньою Грузією. У 2008 році відбулася фактична окупація Грузії російською армією. Де-юре окуповані території є частиною Грузії, але де-факто і абсолютно “з кінцями”, на жаль, це територія РФ. Грузія природно не може визнати це з патріотичних міркувань, і це “підвісило” Грузію на невизначений час – Грузія в такому положенні не може ні вступити в НАТО, ні в ЄС. До тих пір, поки не прийме серйозне рішення: все, ми визнаємо, що окуповані агресором території для нас втрачені, ми про це шкодуємо, але визнаємо Грузію в нових межах і тим самим відкриваємо процеси євроатлантичної інтеграції. Україна знаходиться в подібному становищі. В України зараз є вибір: або відмовитись від окупованої території і зберегти свою цілісність завдяки євроатлантичної інтеграції, в першу чергу, завдяки членству в НАТО, просити військового захисту в Заходу, або робити це через кілька років, але вже із загубленими територіями і втраченим виходом до моря.

– Тобто з Кримом доведеться попрощатися і максимально прискорити процеси вступу до НАТО для збереження Півдня і Сходу України, враховуючи реальні загрози сепаратизму, що підігріваються агентами спецслужб Росії в даних областях?

– Шанс не просто є, а я навіть переконаний, що Україна збереже свою цілісність за умови правильних дій уряду. Немає ніякої “Новоросії”, це кремлівські міфологеми. Є соборна Україна. Виключаючи Крим. Тут дійсно ситуація дуже складна. Значна частина населення є проросійськи налаштованою. Природно, через два роки, сьорбнувши лиха, Крим буде мріяти про повернення. Та буде пізно. Але Схід, Південь – це невід’ємна частина України. І саме від тонкої внутрішньої і зовнішньої політики уряду України, від розуміння життєвої необхідності євроатлантичної інтеграції залежить цілісність країни.

– Зараз стало модним засуджувати дії перехідного уряду, Яценюка, Турчинова у вирішенні кримського конфлікту, вірніше – відсутність реальних дій. Заяви Яценюка про фактичну відмову від вступу в НАТО (де нас, судячи з меседжів керівництва Альянсу, все-таки чекають) з боязні реакції Сходу країни. Як ви оцінюєте ефективність нового уряду?

– На мою думку, дії уряду є сумбурними. Як малозрозумілою є і структура управління країною в цілому. Це тільки грає на руку агресору. Явно ведуться якісь закулісні переговори, але зміст і можливий результат їх поки не зрозумілий. У Верховній Раді абсолютно легітимно засідають представники “п’ятої колони”. Вирішитись ця ситуація може після президентських і парламентських виборів. Але, безсумнівно, Україну чекають і в ЄС, і в НАТО, якщо з боку України буде чіткий посил про бажання і готовність. Чому цього посилу немає? Буду сподіватися, що все-таки це лише питання часу. Особисто я хочу бачити Україну незалежною і сильною. Просто тому, що я дуже її люблю. Слава Україні!

Євген Манженко для Першої електронної

Поширити:

Залишити коментар:

коментар